Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поставив "3" з таких причин:
1) Автор може бути більш сильним, точним, але його гордість перешкоджає йому, тому він, як сам пише, не святий, хоча у Слові Божому чітко сказано: "Будьте святі, Я бо святий", - 1Петра, 1 розд., 16 вірш.
2) До чого своїм віршем кличе автор?.. У нас у всіх бували й помилкові вірші, й помилкові справи тощо. Але чи повинні ми їх культивувати й до цього закликати інших?..
"Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю...", - Послання до Колосян, розд. 4, вірш 6.
Хіба не сказано ще більш сильно: "Хай з любов'ю все робиться в вас!" - 1 Послання до Коринтян, 16 розд., 14 вірш.
Тож давайте вести до Вишнього.
Щасти Вам!
Мыкола Калинин
2011-08-14 18:00:28
Дякую за відгук. Критичні відгуки більшого варті, ніж схвальні.
А по суті скажу таке.
По перше це не "автор" у вірші, а т.з. літературний герой. І не треба плутати, як дехто вважав Володимира Висоцького зеком, що не "вилазив" із "зони".
По друге, вважати себе святим -- то вже гріх, цитатами з Святого письма підтверджувати не буду за браком часу.
Літературний герой вірша говорить, що хоч і жив ніби праведно, але признається у своїх гріхах, власне каїться.
По-третє, от Ви один "без гріха" знайшлися і жбурнули у мене каменем. І так мені, грішному, й треба. І дуже добре, що, виявляється, є святі й без інтронізації. Це радує!
Але, як би там не було, такий коментар, як ваш, примушує ще й ще раз замислитись і над рядками самого вірша, і над життям взагалі.
А те, що я тут "наговорив", то це просто спробував донести свою християнську позицію. Звичайна справа, що можу помилятися, я не богослов і, як і мій літературний герой, на жаль, не святий...
Дякую.
Поэзия : Делаем ли то что поём? - Vladimir (PVL) Мы часто поём песни и абсолютно не задумываемся о чём поём, предложили спеть и поём. Вот одна из таких песен: Когда Дух Господен наполняет меня. Не становимся ли мы обманщиками, а Слово Божие говорит: Туда ничто нечистое, преданное мерзости лжи не войдёт. Плакали мы когда либо в нашей жизни так как плакал Давид, сбросив царскую одежду и облачившись в лохмотья, сев в пыль и обсыпая себя ею, рыдал и просил милости у Господа? Радовались ли мы когда либо как радовался Давид, когда ковчег Божий возвращался в Иерусалим, сняв одежду свою и скача перд Господом? Молились ли мы когда либо так как это делал Давид, исполнялись ли мы Духа Святого так как исполнялся Давид? Если нет, задумаемся что произносим нашими устами, истина это или ложь??
